Рокита Оксана Ігорівна, лікар кардіолог,вищої категорії

Інфаркт міокарда

melnikoff — Wed, 19 Mar 2025 07:04:09 GMT

Інфаркт міокарда — крайній ступінь ішемічної хвороби серця, який характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.

Для прикладу, щорічно в США реєструється 805 000 людей з гострим інфарктом міокарда, з них 605 000 людей переносять перший серцевий напад, а 200 000 людей — мають рецидив . Здебільшого причиною ранньої смертності при гострому інфаркті міокарда є шлуночкові аритмії.

Перший докладний опис серцевих нападів (гострих інфарктів міокарда), що не призвели до летального наслідку, належить українським лікарям Миколі Стражеску та Василю Образцову в 1910 році

Ішемічна хвороба серця

melnikoff — Wed, 19 Mar 2025 07:00:47 GMT

Ішемічна хвороба серця (ІХС) — захворювання, яке виникає внаслідок абсолютного або відносного порушення кровопостачання міокарда через ураження коронарних артерій серця.
В основі ішемічної хвороби серця лежить порушення кровотоку в коронарних судинах, що призводить до недостатнього кровопостачання серцевого м'яза. Переважно ішемічну хворобу серця зумовлює атеросклероз. Внаслідок утворення атеросклеротичної бляшки просвіт судини звужується. Слід зазначити, що атеросклероз може розвинутися не тільки в коронарних, але й в будь-яких інших судинах людського організму.

Серцево-судинні захворювання

melnikoff — Wed, 19 Mar 2025 06:59:16 GMT

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) — клас захворювань, які пов'язані з патологією серця або кровоносних судин [1], загальна назва захворювань системи кровообігу. До серцево-судинних захворювань належать ішемічна хвороба серця (до якої зараховують стенокардію та інфаркт міокарда (відомий як серцевий напад). До ССЗ також зараховують інсульт, серцеву недостатність (зокрема, пов'язану з високим кров'яним тиском), кардіоміопатію, аритмію, вроджені і набуті вади серця, аневризму аорти, хвороби периферійних артерій, тромбоз, тромбофлебіт.

Серцево-судинні захворювання є найбільш частою причиною смерті у світі. Ішемічна хвороба серця — основна причина летальності від серцево-судинних захворювань.

ССЗ — це перша причина смерті в світі: щорічно більше людей помирає від ССЗ, ніж від будь-якої іншої причини. За оцінками ВООЗ 17,9 мільйона людей загинули від ССЗ у 2016 році, що становить 31 % від усіх смертей у світі. З них 85 % смертей — через серцевий напад та інсульт.

Понад три чверті випадків смерті від ССЗ мають місце у країнах з низьким та середнім рівнем доходу. Із 17 мільйонів передчасних випадків смерті (у віці до 70 років) від неінфекційних захворювань 2015 року, 82 % відбуваються у країнах з низьким та середнім рівнем доходу, а 37 % — через ССЗ.

Більшості серцево-судинних захворювань можна запобігти, враховуючи поведінкові фактори ризику, такі як: вживання тютюну, нездорове харчування та ожиріння, фізичну бездіяльність та надмірне вживання алкоголю, за допомогою загальнонаселенних стратегій.

Люди з серцево-судинними захворюваннями або які мають високий серцево-судинний ризик (через наявність одного або декількох факторів ризику, таких як гіпертонія, діабет, гіперліпідемія тощо) потребують раннього виявлення та лікування, використовуючи консультації та ліки, якщо це необхідно.

Причини виникнення ССЗ залежать від типу хвороби. Ішемічна хвороба серця, інсульт і хвороби периферійних артерій пов'язані з атеросклерозом. Він може бути викликаний високим тиском, курінням, діабетом, нестачею фізичних навантажень, надлишковою вагою, підвищеним рівнем холестеролу в крові, поганим харчуванням і надмірним вживанням алкоголю. Високий тиск спричиняє 13 % смертей, викликаних ССЗ, куріння тютюну — 9 %, діабет — 6 %, нестача фізичних навантажень — 6 %, підвищена вага — 5 %.

За оцінками спеціалістів, у 90 % випадків серцево-судинним захворюванням можна запобігти.[4] Профілактика атеросклерозу передбачає пом'якшення чинників ризику шляхом здорового харчування, помірних занять спортом та інших фізичних навантажень, уникненням тютюну та зниженням вживання алкоголю. Ефективність використання аспірину у людей, що не мають виражених проблем зі здоров'ям, недоведена. Вода насичена електронами, тобто, вода з високим від'ємним окиснювально-відновлювальним потенціалом (ОВП, один з трьох параметрів в електрохімії) прямо діє на кров і судини відновлюючи їх до стану притаманному молодій здоровій людині. Особливо при великих від'ємних ОВП від -350 до -700 мілівольт

Передсердя

melnikoff — Wed, 19 Mar 2025 06:58:22 GMT

Передсердя (лат. atrium, букв. — «передня кімната, атріум») — відділ серця, у який надходить кров з вен.

У риб одне передсердя, у яке надходить венозна (дезоксигенована) кров; в інших хребетних воно поділяється поздовжньою міжпередсердною перегородкою (septum interatriale) на дві частини: праве передсердя і ліве передсердя. У праве передсердя надходить венозна (дезоксигенована) кров з великого кола кровообігу (у амфібій вона частково оксигенована, оскільки від шкірних вен надходить оксигенована кров у велике коло кровообігу). У ліве передсердя надходить артеріальна (оксигенована) кров по легеневих венах малого кола кровообігу.

На шлуночки і передсердя також розділене серце молюсків. Мінімальна кількість передсердь — одне (у більшості черевоногих), максимальне — чотири (у наутилуса і моноплакофор). У передсердя молюсків надходить оксигенована кров від органів дихання.

Провідна система серця

melnikoff — Wed, 19 Mar 2025 06:57:39 GMT

Провідна система серця — група високоспеціалізованих клітин серця, які мають здатність виробляти імпульси та їх проводити. Клітини розташовуються щільно, утворюючи складові провідної системи серця:

синусово-передсердний вузол (вузол Кіса— Флека) — СА-вузол
міжвузлові передсердні шляхи: передній — Бахмана (він же міжпередсердний), середній — Венкебаха і задній — Тореля
атріовентрикулярний вузол (вузол Ашоффа— Тавари) — АВ-вузол
пучок Гіса:
волокна Пуркінє

Всім відділам провідної системи притаманний автоматизм, тобто здатність генерувати імпульси. В нормі, вироблені СА-вузлом імпульси, поширюються передсердними шляхами до АВ-вузла, через нього до пучка Гіса та волокнами Пуркінє до м'язів шлуночків серця.

Найдоступнішим методом оцінки роботи провідної системи серця є електрокардіографія.

Атріовентрикулярний вузол

melnikoff — Wed, 19 Mar 2025 06:56:26 GMT

Атріовентрикулярний вузол (передсердно-шлуночковий вузол) — частина провідної системи серця, яка знаходиться на межі між передсердям та шлуночками. Тут відбувається затримка імпульсу і він має здатність виробляти нервові імпульси з частотою 40-50 ударів за хвилину. Є водієм другого порядку (фізіологічна назва).

Він складається зі спеціалізованих клітин серцевого м'яза і розташований в стінці між правим і лівим передсердями на межі з порожнинами шлуночків серця. Вузол AV (АВ) продовжується в пучок Гіса, який, своєю чергою, поділяється на дві ніжки Тавара.

Скорочення серцевих м'язових клітин вимагає деполяризації і реполяризації їх клітинних мембран. Ці події викликає рух іонів в клітинних мембранах. Провідна система серця (й AV-вузла) узгоджує механічну активність міоцитів. Хвиля збудження поширюється з синоатріального вузла крізь передсердя уздовж спеціалізованих провідних каналів, що активує AV-вузол. Атріовентрикулярний вузол затримує імпульси приблизно на 0,09 секунди.

Збудження, що виходить від синусового вузла, передається крізь робочі м'язи передсердь. Одначе, оскільки вони електрично ізольовані від нижніх порожнин сполучною тканиною серця, збудження не може поширюватися на м'язи шлуночків.

Атріовентрикулярний вузол являє собою єдине електричне з'єднання між передсердями та шлуночками і має найнижчу швидкість провідності серця — 0,04...0,1 м/с. Збудження передається до порожнин шлуночків з великою затримкою. Ця затримка, яка відповідає часу PQ на ЕКГ, має велике значення для узгодженого скорочення м'язів передсердь і шлуночків: після скорочення передсердь (діастола шлуночка) шлуночки скорочуються (систола) лише через деякий час, що сприяє більш якісному наповненню порожнин.

Якщо синоатріальний вузол виходить з ладу, його завдання бере на себе АВ-вузол, але зі значно меншою частотою 40...50 хв−1. AV-вузол також має здатність до мимовільної електричної деполяризації, яка однак, здебільшого, не вступає у гру, оскільки синусовий вузол «нав'язує» власну вищу частоту AV-вузлу.

Якщо електрична провідність в АВ-вузлі занадто повільна або заблокована, це називається АВ-блокадою. Пришвидшений перехід між передсердям і шлуночками в обхід АВ-вузла відбувається, наприклад, у разі синдрому Вольфа-Паркінсона-Вайта.

Іншими захворюваннями AV вузла крім АВ-блокади, можуть бути:

Атріовентрикулярна вузлова повторна вхідна тахікардія.
Кістозна пухлина атріовентрикулярної вузлової області (CTAVN) має ендодермальне походження і виникає винятково в області AV-вузла, тристулкового клапана та міжпередсердної перегородки

Кава проти смерті з косою: випити

Oksana_Rokyta — Sun, 25 Nov 2012 21:06:00 GMT

Кава проти смерті з косою: випити

HenryR. Black, MD

Автор повідомлення доктор Генрі Блек,професор внутрішньої медицини в Нью-Йоркському Університеті (школа медицини), член Центру з профілактики серцево-судинних захворювань, а також колишній президент Американського товариства гіпертензії.

Кава вважається одним із факторів ризику серцево-судинних захворювань, що завжди був таким же цікавим, як і алкоголь. Дуже багато досліджень, у тому числі спостережень і клінічних досліджень, чітко виявили, що чим більше алкоголю ви споживаєте, тим меншим є ризик серцево-судинних захворювань. Звичайно, при цьому можуть виникнути різні інші пов’язан з алкоголем проблеми, такі як самогубство, нещасні випадки, цироз печінки тощо. Але алкоголь сам по собі (ймовірно,не має значення вид алкогольного напою), можливо, має певні захисні властивості щодо серця.

Аналогічний висновок можливо зробити і щодо кави[1].Як і алкоголь, кава є однією з тих звичок, що багатьом з нас подобаються, але поряд із тим вона пов’язана з ризиком серцево-судинних захворювань, раку і цілим рядом інших ускладнень. Але тепер у науковців з’явився досвід аналізувеликих баз даних, який допоміг встановити, що варто було б внести корективи щодо того, що може відбуватися при споживанні кави. Близько 30 років тому, коли каву звинувачували у причетності до виникнення раку підшлункової залози, було проведено класичне дослідження ризику розвитку раку підшлункової залози та вживання кави, яке з’ясувало, що люди, які пили каву, зазвичай також мали звичку паління.

Це питання було розглянуто у дослідженні NIH/AARP (National Institutes of Health/American Associationof Retired Persons). Дослідження включило понад 400 000 учасників віком від 51 до 70 років, більше 52 000 смертей за даними the National Death Index. До нього увійшли учасники із 6 штатів плюс Атланта і Детройт. Отримані результати виявилися вкрай цікавими. Дослідники вивчали осіб, які пили каву:не менше 1 чашки, 2–3 чашки, 4–5 чашок або понад 6 чашок, згодом вони підсумували смертність від усіх причин — смертність від серцево-судинних захворювань, інсультів, діабету, респіраторних захворювань, онкопатології та інших тривіальних причин.

Потім вони зробили поправку на інші чинники, такі як вживання білого м’яса, вживання червоного м’яса, калорійність харчування, паління та вид спожитої кави. Отримані результати повністю змінили існуючу точку зору. Коли дані було скориговано для цих супутніх чинників, було чітко встановлено, що основним негативним чинником є паління. Крім того, дослідники також прагнули вивчити вплив паління цигарок або трубок, але їм не вистачило даних. Отже, хоча споживання кави і було пов’язане зі зниженням смертності від всіх причин, паління потенційно могло звести нанівець усі переваги вживання кави, а також, можливо, і інших факторів, і не залишається жодних сумнівів щодо того, що на даному факті нам і варто було б зосередити увагу.

Коли автори зробили поправку на ці суміжні чинники, то насправді виявилося,що чим більше кави спожито, тим меншим є ризик для всіх цих чинників. Для онкопатології ризик виявився нульовим, кава абсолютно не мала жодного впливу на ризик окопатології.

Коли лікарі дають поради пацієнтам стосовно того, що вони повинні та не повинні виконувати, дуже важливо більше зосередитися на тих їх звичках, що ми могли б підтримати, замість того, аби насаджувати їм розширене «меню». Цікаво також те, що всі люди, які пили понад 6 чашок кави надень, мали не повну вищу освіту, споживали більше червоного м’яса і менше білого, менше фруктів та овочів, приймали меншу кількість вітамінних добавок та інших харчових добавок, тобто робили все те, що вважається не дуже корисним.

Сьогодні, на думку автора, каву можна викреслитизі списку факторів ризику. Також приємно відмітити, що Дане дослідження не проводилося під егідою виробників кави в Америці чи у світі, а скоріше силами NIH та AARP.

Отже, слід стежити за новинами. В нещодавньому іншому повідомленні говориться про те, що кава може фактично відстрочити хворобу Альцгеймера або навіть запобігти їй. Ніхто не знає, чи справляє чай подібний ефект, чи справляють його інші напої з кофеїном або чи є це ефектом самого кофеїну. Існує дуже багато різноманітних елементів укаві, таких як антиоксиданти та інші компоненти, щоможуть впливати на позитивність наслідків споживання кави.

Посилання

Freedman N.D., Park Y., Abnet C.C., Hollenbeck A.R., Sinha R. Association of coffee drinking with total andcause-specific mortality//N.Engl.J.Med. 2012;366:1891-1904.

Перикард

cardiologist — Tue, 12 Oct 2010 13:08:33 GMT

Перикард (лат. pericardium, синоним: околосердечная сумка) — наружная соединительнотканная оболочка сердца, в норме отделенная от эпикарда щелью, заполненной серозной жидкостью — полостью перикарда.

Перикард или сердечная сумка представляет собой тонкий, но плотный мешок, в котором находится сердце. Перикард отгораживает сердце от других органов грудной клетки, способствует лучшему наполнению предсердий сердца кровью, не позволяет сердцу смещаться и перерастягиваться при выполнении физической нагрузки. Перикард состоит из двух так называемых листков, между которыми имеется полость. Внутренний листок перикарда способен вырабатывать жидкость, своеобразную «смазку», облегчающую трение его листков. В норме в полости перикарда содержится около 25 мл жидкости.

Сердце человека

cardiologist — Thu, 04 Feb 2010 12:55:30 GMT

Сердце человека — это конусообразный полый мышечный мешок размером приблизительно равный кулаку данного человека, обращенный вершиной вниз и несколько влево. Располагается в грудной клетке за грудиной, окружено околосердечной сумкой, то есть двойной оболочкой, наполненной небольшим, в несколько миллилитров, количеством перикардиальной жидкости, представляющей собой по сути плазму крови, которая значительно снижает трение при работе сердца. Обеспечивает ток крови по кровеносным сосудам. Работа сердца похожа на механические (всасывание и выталкивание) явления.

Форма определяется возрастом, полом, телосложением, здоровьем, другими факторами. В упрощенных моделях описывается сферой, эллипсоидами, фигурами пересечения эллиптического параболоида и трехосного эллипсоида. Мера вытянутости (фактор) формы есть отношение наибольших продольного и поперечного линейных размеров сердца. При гиперстеническом типе телосложения отношение близко к единице и астеническом — порядка 1,5. Масса сердца — приблизительно 300 г.

Выполняя двигательные функции в системе кровообращения сердце постоянно нагнетает кровь в артерии. Простые расчеты показывают, что в течение 70 лет сердце обычного человека выполняет более 2,5 млрд ударов и перекачивает 250 млн литров крови.

Строение сердца

Сердце находится в левой части грудной клетки в так называемой околосердечной сумке — перикарде, который отделяет сердце от других органов. Между перикардом и сердцем находится так называемая серозная жидкость, которая обеспечивает снижение трения во время сокращений. Стенка сердца состоит из трех слоев — эпикарда, миокарда и эндокарда. Эпикард состоит из тонкой (не более 0,3-0,4 мм) пластинки соединительной ткани, эндокард состоит из эпителиальной ткани, а миокард состоит из сердечной мышцы — поперечно-полосатого элемента мышечной системы, который находится лишь в сердце и самопроизвольно сокращается на протяжении всей жизни (независимость работы сердечной мышцы обусловлена автоматией — способностью сокращения мышцы без непосредственного участия нервной системы под влиянием импульсов, которые возникают в самой мышце).

Сердце состоит из четырех отдельных пространств, называемых сердечными полостями или камерами: левое предсердие, правое предсердие, левый желудочек, правый желудочек. Они разделены перегородками. В правое предсердие входят полые, в левое предсердие — легочные вены. Из правого желудочка и левого желудочка выходят, соответственно, легочная артерия (легочный ствол) и восходящая аорта. Правый желудочек и левое предсердие замыкают малый круг кровообращения, левый желудочек и правое предсердие — большой круг. Сердце расположено в нижней части переднего средостения, большая часть его передней поверхности прикрыта легкими. С впадающими участками полых и легочных вен, а также выходящими аортой и легочным стволом оно покрыто сорочкой (перикардом). В полости перикарда содержится небольшое количество серозной жидкости.

Стенка левого желудочка приблизительно в три раза толще, чем стенка правого желудочка, так как левый должен быть достаточно сильным, чтобы вытолкнуть кровь в большой круг кровообращения для всего организма (сопротивление крови в большом круге кровообращения в несколько раз большее, а давление крови в несколько раз выше, чем в малом круге кровообращения).

Существует необходимость поддержания тока крови в одном направлении, в противном случае сердце могло бы наполниться той самой кровью, которая перед этим была отправлена в артерии. Ответственными за ток крови в одном направлении являются клапаны, которые в соответствующий момент открываются и закрываются, пропуская кровь или ставя ей заслон. Клапан между левым предсердием и левым желудочком называется митральный митральный клапан или двуxстворчатый клапан, так как состоит из двух лепестков. Клапан между правым предсердием и правым желудочком носит название трёхстворчатый клапан — он состоит из трех лепестков. В сердце находятся еще аортный и легочный клапаны. Они контролируют вытекание крови из обоих желудочков.

Кровообращение

Основная статья: Круги кровообращения человека

Большой и малый круги кровообращения

Всасывающее^{[источник не указан 62 дня]} действие сердца облегчает приближение к нему венозной крови. Кровь из левого желудочка во время сокращения при следующем сокращении нагнетается в самую большую артерию, которой является аорта. После чего через всё меньшие артерии направляется в большой круг кровообращения (охватывающего весь организм). Эта артериальная кровь содержит много кислорода, связанного с гемоглобином, который передается клеткам в капиллярах. Потом через кровеносную систему всё больших вен кровь доходит до правого предсердия, сокращение которого нагнетает ее в правый желудочек. Из этого желудочка кровь нагнетается в легочную артерию и через нее в малый круг кровообращения (в легких). В малом круге кровообращения кровь насыщается кислородом и всасывается в левое предсердие, а из него нагнетается в левый желудочек.

Коронарное кровообращение

Сердце выполняет огромную работу. Каждая клетка сердечной мышцы должна иметь обеспеченное постоянное поступление кислорода и питательных веществ. За этот процесс ответственно собственное кровообращение сердца, то есть коронарное кровообращение. Название происходит от 2 артерий, которые характерным образом, как венец, оплетают сердце. Коронарные артерии непосредственно отходят от аорты. Через коронарную систему проходит 20 % вытолкнутой сердцем крови. Только такая мощная порция обогащенной кислородом крови обеспечивает непрерывную работу животворного насоса человеческого организма.

Цикл работы сердца

Основная статья: Сердечный цикл

Здоровое сердце ритмично и без перерывов сжимается и разжимается. В одном цикле работы сердца различают три фазы:

Наполненные кровью предсердия сокращаются. При этом кровь через открытые клапаны нагнетается в желудочки сердца (они в это время остаются в состоянии расслабления). Сокращение предсердий начинается с места впадения в него вен, поэтому устья их сжаты и попасть назад в вены кровь не может.
Происходит сокращение желудочков с одновременным расслаблением предсердий. Трехстворчатые и двустворчатые клапаны, отделяющие предсердия от желудочков, поднимаются, захлопываются и препятствуют возврату крови в предсердия, а аортный и легочный клапаны открываются. Сокращение желудочков нагнетает кровь в аорту и легочную артерию.
Пауза (диастола) — это расслабление всего сердца, или короткий период отдыха этого органа. Во время паузы из вен кровь попадает в предсердия и частично стекает в желудочки. Когда начнется новый цикл, оставшаяся в предсердиях кровь будет вытолкнута в желудочки — цикл повторится.

Один цикл работы сердца длится около 0,85 сек., из которых на время сокращения предсердий приходится только 0,11 сек, на время сокращения желудочков 0,32 сек., и самый длинный — период отдыха, продолжающийся 0,4 сек. Сердце взрослого человека, находящегося в покое, работает в системе около 70 циклов в минуту.

Регуляция работы сердца

Работа сердца регулируется нервной и эндокринной системами, а также ионами Ca и K, которые содержатся в крови. Работа нервной системы над сердцем состоит в регуляции частоты и силы сердечных сокращений (симпатическая нервная система обуславливает усиление сокращений, парасимпатическая — ослабляет). Работа эндокринной системы над сердцем состоит в выделении гормонов, которые усиливают или ослабляют сердечные сокращения. Основной железой выделения гормонов, которые регулируют работу сердца, являются надпочечники. Они выделяют гормоны адреналин и ацетилхолин, функции которых относительно сердца соответствуют функциям симпатической и парасимпатической системам. Такую же работу исполняют соответственно ионы Ca и K.

Электрические и акустические явления

Определенная часть сердечной мышцы специализируется на выдаче остальному сердцу управляющих сигналов в форме соответствующих электрических импульсов. Эти части мышечной ткани названы возбуждающе-проводящей системой. Основной ее частью является синусно-предсердный узел, называемый водителем ритма, помещенный на своде правого предсердия. Он управляет частотой работы сердца путем отправки регулярных электрических импульсов. Электрический импульс через пути в мышце предсердия поступает в предсердно-желудочный узел. Возбужденный узел посылает импульс дальше, в отдельные клетки мышцы, вызывая их сокращение. Возбуждающе-проводящая система обеспечивает ритмичную работу сердца при помощи синхронизированного сокращения предсердий и желудочков.

Акустические явления, называемые тонами сердца, можно услышать, прикладывая к грудной клетке ухо или стетоскоп. Каждый сердечный цикл в норме разделяют на 4 тона. Ухом при каждом сокращении слышны первые 2 . Более долгий и низкий связан с закрытием дву- и трехстворчатого клапанов, более короткий и высокий — это закрываются клапаны аорты и легочной артерии. Между одним и вторым тоном идет фаза сокращения желудочков.

Сердце

cardiologist — Thu, 04 Feb 2010 12:51:56 GMT

Сердце — фиброзно-мышечный орган, обеспечивающий ток крови по кровеносным сосудам.

Эволюционное развитие

Предпосылки появления сердца

Для небольших организмов нет проблемы с доставкой питательных веществ и удаления продуктов обмена из организма (достаточно скорости диффузии). Однако по мере увеличения размеров, возникает необходимость обеспечения всё возрастающих потребностей организма в процессах получения энергии и пищи и удаления израсходованного. В результате у примитивных организмов уже имеются т.н. "сердца", обеспечивающие необходимые функции. Далее, как и для всех гомологичных (сходных) органов, происходит уменьшение множества отсеков до двух (у человека, по два на каждый круг кровообращения).

Хордовые

Палеонтологические находки позволяют сказать, что примитивные хордовые уже имеют некое подобие сердца. Однако полноценный орган отмечают у рыб. Сердце здесь двухкамерное, появляется клапанный аппарат и сердечная сумка.

Земноводные и рептилии уже имеют два круга кровообращения и сердце у них трёхкамерное (появляется межпредсердная перегородка). Единственная известная рептилия, имеющая хотя и неполноценное (межпредсердиевая перегородка не полностью разделяет предсердия), но уже четырёхкамерное сердце — крокодил. Считается, что впервые четырёхкамерное сердце появилось у динозавров и примитивных млекопитающих. В дальнейшем такое строение сердца унаследовали прямые потомки динозавров — птицы и потомки примитивных млекопитающих — современные млекопитающие.

Сердце всех хордовых обязательно имеет сердечную сумку (перикард), клапанный аппарат. Сердца моллюсков также могут иметь клапаны, имеют перикард, который у брюхоногих обхватывает заднюю кишку. У насекомых и членистоногих сердцами могут называть органы кровеносной системы в виде перистальтирующих расширений магистральных сосудов. У хордовых сердце — непарный орган. У моллюсков, членистоногих и насекомых количество может меняться. Понятие "сердце" не применимо к червям и т. п.

Сердце млекопитающих и птиц

Сердце млекопитающих и птиц — четырёхкамерное. Различают (по току крови): правое предсердие, правый желудочек, левое предсердие и левый желудочек. Между предсердиями и желудочками находятся фиброзно-мышечные клапаны — справа трикуспидальный, слева митральный. На выходе из желудочков соединительнотканные клапаны (лёгочный справа и аортальный слева). Из одной или двух передних (верхних) и задней (нижней) полых вен кровь поступает в правое предсердие, затем в правый желудочек, затем по малому кругу кровообращения кровь проходит через легкие, где обогащается кислородом, поступает в левое предсердие, затем в левый желудочек и, далее, в основную артерию организма — аорту (птицы имеют правую дугу аорты, млекопитающие — левую).

Эмбриональное развитие

Сердце, как и кровеносная и лимфатическая системы, является производным мезодермы. Свое начало сердце берет с объединения двух зачатков, которые объединяются и образуют сердечную трубку, в которой, уже представлены характерные для сердца ткани. Эндокард формируется из мезенхимы, а миокард и эпикард из висцеральных листков мезодермы. Примитивная сердечная трубка делится на несколько частей:

Венозный синус (производным которого является синус полой вены)
Общее предсердие
Общий желудочек
Сердечная луковица (лат. bulbus cordis).

В дальнейшем сердечная трубка заворачивается в результате своего интенсивного роста, сперва S-образно во фронтальной плоскости, а затем U-образно в сагиттальной плоскости, результатом чего является нахождение артерий впереди венозных ворот у сформировавшегося сердца.

Для более поздних этапов развитие характерно септирование, разделение сердечной трубки перегородками на камеры. У рыб септирование не происходит, в случае амфибий стенка образуется только между предсердиями. Межпредсердиевая стенка (septum interatriale) состоит из трех компонентов, из которых оба первых растут сверху вниз в направлении желудочков.

Первичная стенка
Вторичная стенка
Ложная стенка

Рептилии обладают четырёхкамерным сердцем, однако, желудочки объединены при помощи межжелудочкового отверстия. И только у птиц и млекопитающих развивается пленочная перегородка, которая закрывает межжелудочковое отверстие и отделяет левый желудочек от правого. Межжелудочковая стенка состоит из двух частей:

Мышечная часть, растет снизу вверх и разделяет собственно желудочки, в районе сердечной луковицы остается отверстие — foramen interventriculare.
Мембранная часть, отделяет правое предсердие от левого желудочка, а также закрывает межжелудочковое отверстие.

Развитие клапанов происходит параллельно септированию сердечной трубки. Аортальный клапан формируется между артериозным конусом (conus arteriosus) левого желудочка и аортой, клапан легочной вены между артериозным конусом правого желудочка и легочной артерией. Между предсердием и желудочком образуются митральный (двухстворчатый) и трехстворчатый клапаны. Синусальные клапаны, образуются между предсердием и венозным синусом. Левый синусальный клапан позднее объединяется с перегородкой между предсердиями, а правый формирует клапан нижней полой вены и клапан коронарного синуса.

Сердце человека

Сердце человека

Сердце человека состоит из четырёх камер — левое предсердие, правое предсердие, левый желудочек, правый желудочек, разделенных перегородками и клапанами. Кровь из верхней и нижней полой вены поступает в правое предсердие, проходит через митральный или двуxстворчатый клапан(он состоит из двух лепестков) в правый желудочек. Затем через легочный клапан поступает в легочные артерии, идет к легким, где происходит обмен CO2 на О2, и возвращается к левому предсердию. Затем через трёхстворчатый клапан(он состоит из трех лепестков) поступает в левый желудочек, затем проходит через аортный клапан в аорту.

В правое предсердие входят полые, в левое предсердие — легочные вены. Из правого и левого желудочка выходят, соответственно, легочная артерия (легочный ствол) и восходящая аорта. Правый желудочек и левое предсердие замыкают малый круг кровообращения, левый желудочек и правое предсердие — большой круг. Сердце расположено в нижней части переднего средостения, большая часть его передней поверхности прикрыта легкими. С впадающими участками полых и легочных вен, а также выходящими аортой и легочным стволом оно покрыто сорочкой (перикардом). В полости перикарда содержится небольшое количество серозной жидкости. У взрослого человека его объём и масса составляют в среднем для мужчин 783 см³ и 332 г, для женщин — 560 см³ и 253 г.

Нервная регуляция работы сердца

В полости сердца и в стенках крупных сосудов расположены рецепторы, воспринимающие колебания давления крови. Нервные импульсы, приходящие от этих рецепторов, вызывают рефлексы, подстраивающие работу сердца к потребностям организма. Импульсы-команды о перестройке работы сердца поступают от нервных центров продолговатого мозга и спинного мозга. Парасимпатические нервы передают импульсы, снижающие частоту сердечных сокращений, симпатические нервы доставляют импульсы, повышающие частоту сокращений. Любая физическая нагрузка, сопровождающаяся подключением к работе большой группы мышц, даже простое изменение положение тела, требует коррекции работы сердца и может возбудить центр, ускоряющий деятельность сердца. Болевые раздражители и эмоции также могут изменить ритм работы сердца. Положительные эмоции ускоряют работу сердца, отрицательные - снижают его работоспособность.